Ти, рай не обіцяй мені.
Не обіцяй прогнать біду,-
Я по життю, мов по стерні,
Давно вже самотна іду.
Відквітував рожевий сад,
Плоди у ньому зібрані,
Вже незабаром снігопад
Нажаль, впаде неспинений.
Не говори ласкавих слів,-
Хоча, ніким й не сказані,
Ледь позбулась тривожних снів,-
Коханою в них названа...
Зірвуся в лет за неба край,-
Спокусою - ніч зоряна...
За мною ти, не упадай -
Душа вже переорана.
Ти, рай не обiцяй менi
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2017
Свидетельство о публикации №117111308285
Свидетельство о публикации №117111308285
Рецензии