Плач невiльницький
Прошу, звільни мене від пут цих Гіменея!
Не знала я, що Гіменей – тиран.
В мені звучить мелодія Орфея
І оп’яняє вольності дурман.
Ти прикував моє до себе тіло
І спохопивсь: «Мізерна данина!»
Тобі ще й душу прикувать кортіло ;
Невольницею скніла щоб вона.
Заволодів ти і думками, й серцем,
Здалося мало – душу подавай...
Та пташку не впіймать: у небо рветься,
Далеко вгору, аж за небокрай!
Нехай нестерпно на землі катуюсь,
Що в пеклі і не снилося чортам,
Об скелі долі швидше розруйнуюсь –
Тобі ж душі своєї не продам!
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117111302345
Свидетельство о публикации №117111302345
Рецензии
Читаю и прихожу в восторг! Чувства юмора тебе не занимать.
Спасибо, Валя! Написала здорово!
Ладомир Михайлов 14.11.2017 21:21 • Заявить о нарушении
Спасибо, Валя! Написала здорово!
Ладомир Михайлов 14.11.2017 21:21 • Заявить о нарушении
Володю,тут гумором зовсім і не пахне. Це розповідь про трагічну долю жінки,якій - ой як нелегко. Як в народі кажуть: І важко нести і жалько кинути. Але все ж таки приємно,що сподобався твір. Дякую за відгук.
Валентина Кондратенко 2 15.11.2017 01:07 Заявить о нарушении
Валентина Кондратенко 2 15.11.2017 01:07 Заявить о нарушении