Зіронько Денебе,
Лебідкою лину до тебе
Від болю пекельного,
Від жаху смертельного.
Лину в обійми твої
Плечі стомилися мої,
Тримати той тягар,
Піднялася вище хмар.
Альтаїр закоханий в Вегу споконвічно,
Тягар свій несе одвічно,
Не плаче, не ридає,
Він її кохає.
Полину, подивлюся,
А коли літати стомлюся,
Покладу голову на плечі коханому,
В сяйво небесне вбраному.
Шепотітиму ніжні слова,
В поцілунках купати буду, нова
Хвиля кохання вже близько,
З небес Лебідка опускається, вже низько,
Крилом милого огорнула,
В обіймах з коханим заснула.
Сузір'я Лебедя бережуть закоханих,
Відстороняють гостей не проханих,
Сяйвом світла Україну огорнули,
Герої Неньки нашої на вік поснули.
Лебiдонька
© Copyright: Валентина Островська, 2017
Свидетельство о публикации №117111208479
Свидетельство о публикации №117111208479
Рецензии