* * *
Любов. –
Випав з усього.
Хіба серце грубіянить?
Тільки очі, сонце, серце.
Як прийду на Небо п’яним??
Як прийти – як окаянний?
І ні з чого і з усього.
Може тільки серце гляне,
Та в нім слово Бога.
Пристановище святого,
Твоя слава не пов’яне:
Як прийду до тебе п’яним
Із усього від нічого…
Серце, болю, океане мій, –
Вглибитись – світів корона…
Як пройти – де окаянність?
Вглиб – незаборонено…
Це важливіш – ввести в церкву,
Тут – спасти. Хоч би одного.
Свято кличе серце серця.
І ще – слово Бога.
11.04.2004
Любов. Випав з усього...
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117111207268
Свидетельство о публикации №117111207268
Рецензии