Володар свiту
На мить задумавшись, в далечінь подивлюся.
Краще б обрав собі забуттся,
Але в душі я борюся.
Може я м`яч? що скаче кудись,
Щоб кожен, хто бачив мене усміхавсь.
Втіхам вітрів піддаючись,
Віддамся ненависті гострих гілок.
Але відточеним рухом нагадають мені,
Що не для себе живу, потрібен я їм.
Може я дерево? Про яке всі забудуть
У недугів часи, коли крапля води
Може стати рятівником, а будуть
Благати, щоб дав я їм гілку, коли
Потопатимуть у болоті.
Може я серп? що у руці працьовитій
Косить колос, щоб людині віддать,
Але може зрубать і ті лози повиті,
Що тих людей заприсяглись захищать.
Може колодязь? Я не пожалію
Віддати останній кришталик води,
Але той, кому я душу відкрию,
Без сумнівів кине камінь туди.
Я – книга залізна, бо друг я терплячий;
Стіна кам`яна, бо не знаю образ;
Ніж гострий; як вода, я бурлячий.
Я – голова повная фраз.
Я – усе, я усюди,
Частка світу, а світ мене частка.
Свидетельство о публикации №117111201288