О, цi жiнки...

О, ці жінки – відьмачки і богині!
О, ці лукавки з поглядом ягниць, 
Ці дикі рожі й вогняні жоржини, 
Німі озера з душами зірниць!
О, ці пустелі з вічним болем спраги!
О, амазонки при живих мужах, 
Ці лебедині ; лицарки відваги
Із тайною Джоконди на устах!
Ці орхідеї в люті заметілі
Ці королівни з мозолями жниць, 
З очима карими, як вишні переспілі, 
З польотом гордих непідкупних птиць!
Чого бажаєте у пору світанкову?
Чого вичікуєте в полудень п'янкий? 
За чим зітхаєте в годину вечорову
І чим сните ще все у час нічний?
Заради чого все віддать готові, 
Впрягтись у віз і волі відректись,
І пісню обірвати на півслові, 
І мовчки хрест тяжкий нести й нести?
Горіть-згорать… і знов летіть на вогник?
Страждати – і мучителя прощать?
І за його єдиний любий погляд
І душу приректи на сто розп'ять?
Згубити скарб – і все шукати знову?
В ім'я чого це все?  В ім'я любові!