Рука стиска невидиму цю зброю,
Ця зброя є папір і олівець,
Починаю малювати людям кращу долю,
Допоможи мені небес блакиті, втім Творець.
Я не містець але чомусь щось таке рветься,
Щось виринає з глибини душі і починає спів,
Всі будуть слухати, а може хтось озветься,
Хоча не зовсім ще так зрозуміло слів.
Малюй рука найкращу долю, щастя,
Малюй усе добро що на землі бува,
Малюй, малюй хоч поряд хуртовина, хоч ненастя,
Вір що зло позмовкне, новий день вже запала.
І оживе твій обрис новой долі,
Не буде гинути ніхто, скінчилась бо війна,
Весь позникає жах і запалають зорі,
Найкраще починається з папіра, олівця.
Рука стиска невидиму цю зброю
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117111004721
Свидетельство о публикации №117111004721
Рецензии