В шпиталi
“Мамо, у грудях болить”–
Стогне ледь чутно дитина.
– Боже, благаю, вгамуй хоч на мить
Бiль, що знущається з сина…
Мати його обiйма,
Очi вiд плачу червонi.
Там, де назавжди посiла пiтьма,
Пестять повiки долонi.
Промiнь торкнувся облич.
Сонце освiтлює скронi.
Може тепло вiн вiдчує крiзь нiч,
Де залишився в полонi…
Ноги вiдтятi болять,
Хоч по-колiна немає.
Пальцi руки, що вцiлiла, тремтять –
Маму вона обiймає.
В темрявi голос хрипить:
“Синку, я поруч з тобою”.
Хлопець, сповитий бинтами, не спить.
Пахне повiтря вiйною.
© Copyright: Валерий Димыч, 2017
Свидетельство о публикации №117111004341
Свидетельство о публикации №117111004341
Рецензии