Чортополох
Полуда – на очі, полуда – на серце...
Куди ж ви дивились, як билася в герці
Із примхами долі душа окаянна?
Здавався він цвітом, а був лиш бур'яном.
Отим осоружним, що люди минають,
Ним силу нечисту з дворів відганяють,
Жінок ним полохать, чортів, дідів Охів –
Недаром зовуть його Чортополохом!
Високий та гордий, а не невеличкий –
Того і дивись, що вштрикне тобі шпичку
Чи в серце, чи в душу, чи в тіло – до крові...
А ти ж виглядала від нього любові!
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117111000029
Свидетельство о публикации №117111000029
Рецензии