Повернення

               
                Пам’ятi Руслана Гiржеу,
                загиблого пiд Горлiвкою 16.05.2014

Останнiй раз вклонитись бiля хати,
Труни торкнутись  i вiдчути  бiль,
Оплакати, а потiм поховати,
Мене  зiбрались люди  звiдусiль. 

Тут ластiвки, мої одвiчнi друзi,
Сторожею  завмерли на дротах,
I сива мати,  в  невимовнiй тузi ,         
З молитвою на стомлених  вустах.

Я поруч з нею, невiдступно, тiнню,
Усi оцi останнi чорнi днi,
I зморшкуватих рук її тремтiння
На безвiк струменiтеме в менi.

А я безодню туги вiдчуваю,
I душу поглинає каяття...
Пробачення у мами я благаю,
Зе  те, що поринаю в небуття. 

Рiднiсенька, не крайте серце, мамо,
Я не залишу Вас на самотi,
Я  часткою садiв духмяних стану,
I птахом, що спiва у висотi,

Проллюся в свiт   джерельною водою,
Вас, люба, напою, i водночас
Я цвiркунiв тремтячою струною
Спiвати буду, матiнко, для Вас...

Я буду поруч сонячним промiнням,
Я силу жити знов в собi знайду,
I  смерть свою здолаю воскресiнням
У кожнiй квiтцi в нашому саду.

                2017