Коли втомлюся я життям щоденним,
Коли набридне все навколо, навіть світ,
Долоні простягаю у блакить, бо там, напевно,
Ще не забули мене, чують, там інакший світ.
Мене почують, лагідно вспокоють,
Мені дарують подих на нове життя,
Мої думки туди, лише туди мандрують,
І не шукають більше у минуле вороття.
Коли втомлюся я життям щоденним
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117110904937
Свидетельство о публикации №117110904937
Рецензии