Уста тремтіли усміхом утішним,
На серці було дуже добре, тепло,
Кохання не здавалось таким терпким, грішним,
І сірим не ставало для нас небо.
А зараз, розумієш, ця сльота осіння,
Знов повертає пам*ять в старі ті часи,
Де колись були поряд, не було сумління,
У відповідь мовчиш... ну добре, добре помовчи.
Уста тремт ли усм хом ут шним
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117110904890
Свидетельство о публикации №117110904890
Рецензии