Хотів би я назад все повернути,
Відмовившись від того, що було.
І не важливо, як там мені добре,
А те, що біль від цього вже давно.
Та як не намагався те забути,
Що в Бога всі ці роки я молив.
Та щастя – мить, чекаємо на неї,
Але, нажаль, не в змозі оцінить.
В житті ми гості, раз лише живемо,
Та робимо багато помилок.
За всі страждання наші щодобові,
Життя нам компенсує біль і зло.
Так складно у своїх руках тримати,
Те щастя, що було в житті лиш мить.
А потім на нічого проміняти,
І помилок накоївши підти.
За ради чого в світі ми живемо?
Та ради кого все це навкруги?
Кохати, за для того, щоби жити,
А жити, ради того, щоб любить.
Чому у снах до мене ти приходиш?
Та не ідеш з моєї голови?
За мною мов за зрадником слідкуєш,
Я знаю, ти кохаєш ще мене.
Тепер я знаю, що таке буває,
Коли без тебе день іде за днем.
Чому в житті моєму не згасає,
Любов моя і взагалі все це?
***
© Copyright: Виталий Ильяшенко, 2017
Свидетельство о публикации №117110904754
Свидетельство о публикации №117110904754
Рецензии