Ти осінню мене приголуб…
Я дарую тобі півцілушки,
Іншу слізно куштую сама.
Ти помітив сьогодні так слушно,
Що на віях у мене – зима,
Що у карих ледь теплиться ватра,
Сполотніли пелюстоньки губ.
Сумувати за літом не варто –
Ти осінню мене приголуб!
Ще засвайбиться бабине літо
Хороводом таких почуттів!
Он сизар замугикав привітно
І на горлиці клич прилетів.
Он вербичка до клена схилилась –
Не страшні їй осінні дими!
І душа первоцвітом розкрилась,
Наче пролісок серед зими.
Ти осiнню мене приголуб
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117110900330
Свидетельство о публикации №117110900330
Рецензии