Маю біль… Маю біль незаслужений!..
Чим все ближче до Христа, шлях-бо звужений…
Та Спасителю кажу: : « Є терпіннячко!»
Бо ж в мені давно зросло Його сім’ячко!
Біль?.. Піду, перетерплю, часу обмаль,
Бо ж іти не тільки близько, а й поодаль…
Розкажу про благодать зверху Божу,
Що спасіння нам несе, огорожу!
Не боюся нести звістку, не вагаюся,
Хоч бува, що люди просто відвертаються,
Якщо мова лиш заходить про Спасителя,
Про Отця, Владику світу, Вседержителя!
Тоді біль, сердешна біль, думи різні…
А які? Завжди бувають: а як пізно?
А не встигнути ?.. Що потім?.. Час розлуки
З Тим, Хто міг допомогти! Вічні муки…
07.11.2017
Думи рiзнi
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2017
Свидетельство о публикации №117110709323
Свидетельство о публикации №117110709323
Рецензии