Серая мелодия. Иван Коваленко

«Сіра мелодія» Iван Коваленко

 Сіро, сіро, темно-сіро.
 Сірий день чи сіра ніч.
 Сірий вітер хижим звіром
 Сірий вир несе навстріч.

Сірий дощ зробив роботу –
 Сіра кров із сірих ран.
 Із ярів, де морок бродить,
 Сірий виринув туман.

Сіре небо, сірі хмари,
 Сіре море сірини.
 Сіре грають щось гітари,
 Сіро й глухо, без луни.

Хтось прибув диригувати
 В чорно-сірім сіряку,
 Сірі звуки хоруваті
 Мруть у сірому кутку.

І в мелодії цій сірій
 Я завмер, як сірий звук,
 Наді мною дзьоба шкірить
 І кружляє сірий крук.

Сірий хтось бере сокиру,
 Сіро брязка сіра сталь.
 У колоду буро-сіру
 Скоро вріжеться метал.

Сірий спокій тоді зрине,
 Сіра виросте трава.
 Сірим снігом хуртовина
Сіру землю покрива...
-------------------------------------------
«Серая мелодия» Иван Коваленко

Серо-серо, тёмно-серо.
Серый день, и вечер - сер.
Серый вечер хищным зверем
Мне приносит омут вер.

Серый дождь работу сделал –
Кровь сера из серых ран.
Из яров, где сумрак бродит,
Серый вынырнул туман.

Кто-то прибыл к дирижёру
В чёрно-сером сюртуке.
Звуки - серы, словно хворы,
Молкнут в сером уголке.

Песня серая так ноет,
Замер я, как серый звук.
Клюв оскален надо мною,
И кружится ворон вдруг.

Небо серо, небо хмарит,
Тучи серые видны.
Серо бренькают гитары.
Серо, глухо без луны.

Кто-то серый взял секиру,
Серовато лязгнет сталь,
И в колоду серо, сиро
Скоро врежется металл.

И покой придёт для друга,
Серо вырастет трава.
Серым снегом снежно вьюга
Будет землю покрывать… (7.11.2017)