Iз вечiрнього

звідусіль виходить день, йде...                (й де?)
двері — вечір прочиняє...
на порозі, світлий, стає...
ні, заходить, — і скрізь є...

й запалює свічку тьмяну...                (ну, ну!)
а од неї — дух тим’яну...
а на неї, наче сп’яну...
світле мчить, — й сам того ж стану...

не в очах темніша, всюди...                (й ти йди...)
ось-ось решт домчить — й не бУде...            
з пліч, з віч й ніч: ночуймо, люди...
ще світлішеє — теж йде!!!

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Як на мене (тобто, на нас) — ні дня, ні каїнам, ні юдам, не рідня: а що перехожий читач, чи хто там він;
особливо чия душа за(гад)очная, "міром" воєнная, а сам він брат од слова "брать"...

Рецпектом рецпубліці, долучаю самозбережені при вилученні відгуки, вочевидь не її:   

Незвичайні вірші, все в них своєрідне, самобутнє...
З повагою,
Ева Сокол 2   22.07.2017 17:09   •   Заявить о нарушении / Удалить
+ добавить замечания
+ добавить замечания

Спасибо, Юрий!
С уважением,
Игорь Лебедевъ   08.02.2014 22:13   •   Заявить о нарушении / Удалить
+ добавить замечания
+ добавить замечания

Які цікаві образи...одразу уявляється щось дивне, синьувато-сірого кольору сутінок, мороз по шкірі...
Аудра Полуденная   14.11.2012 02:29   •   Заявить о нарушении / Удалить
+ добавить замечания
+ добавить замечания

Все що не робиться - все на краще. У Вас оригінальний світогляд, Ваші твори цікаво читати.
Александр Ризниченко   11.12.2011 22:15   •   Заявить о нарушении / Удалить
+ добавить замечания
+ добавить замечания