Сердитий вiрш
Такі ми різні ; небо і земля,
Вода й вогонь, добро і зло неначе.
Нам ; хто б куди, це видно іздаля,
І простодушну не дурить удачу!
Хотів би ти, щоб я сліпа була
Й німа була, а не співуча скрипка,
Несла достаток, як в щільник бджола,
А перед мужем ; трепетна куріпка...
Тріщить по швах сімейний твій жупан,
І порожніє з почуттями скриня!
Хотів би ти, щоб був для мене пан,
А я для тебе – мовчазна рабиня.
Щоб запічок домашній стерегла,
Як Попелюшка, завжди крайня й винна,
Як мишка, попід віником жила...
Але забувся ти, що я – людина!
Свидетельство о публикации №117110611599