Ох, як вона прийшла невчасно –
Золотокоса і сумна,
Така щаслива і нещасна –
Ця осінь до мого вікна.
Дивлюсь крізь шибку у минуле,
Де зелень билась через край.
Та липні вже кудись гайнули
І заховався сонцеграй.
І облітає листя з клена
У листопадовій журбі…
Я пофарбую світ в зелене
Й не здамся, осене, тобі!
Осiння акварель
© Copyright: Наталья Бидненко, 2017
Свидетельство о публикации №117110509365
Свидетельство о публикации №117110509365
Рецензии
Уж небо осенью дышало.
И лето больше не мешало.
Длиннее становились ночи.
Поэты без любовной рифмы
Иногда скучают очень.
Емельянов-Философов 10.06.2019 05:18 • Заявить о нарушении
И лето больше не мешало.
Длиннее становились ночи.
Поэты без любовной рифмы
Иногда скучают очень.
Емельянов-Философов 10.06.2019 05:18 • Заявить о нарушении