Привези менi, синку, онука.. Валентина Кондратенко

Привези мені, синку, онука
В золотаві мої бур'яни,
Доки серденько в грудях ще стука,
Щоб позбутись чужої вини
За прогрес, видихаючий стронцій,
За убивчі кислотні дощі,
Умираючий пульсик на скроньці,
За зірчасті погруддя вождів...
Тут у мене спориш розкошує –
Босоніж оксамитом пливеш.
Ти ж мене крізь бетон не почуєш –
 В гомінливій «шпаківні» живеш...
Там, у місті, комфорт і достаток...
Хай щасливого з себе вдаєш –
На прогулянку, як цуценятко,
Кожен вечір синочка ведеш.
Ви смакуєте «юппі» та «ківі»
(Хто в заморському силу знайшов?),
А у мене окатенькі сливи
Плачуть з-попід чужих підошов.
Привези мені, синку, онука
В золотаві мої бур'яни,
Поки серденько в грудях ще стука,
Щоб позбутись моєї вини...
© В.Конратенко-2


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Привези мне, сыночек мой, внука
В золотистый разлив бурьяна',
И покуда в груди сердца стуки,
Не отпустит чужая вина
За прогресс, тот, что вами закусит,
За убийц…(за кислотных дождей…)
На виске затихающий пульсик
И за звёзды на торсе  вождей…
У меня тут разливы споры'ша –
Босиком словно в бархат плывёшь.
Ты ж меня сквозь бетон не услышишь:
Ты в скворечнике словно живёшь...
Там, где город, – комфорт, да и точка.
Хоть счастливым себя выдаёшь, –
На прогулку ты, словно щеночка,
Каждый вечер сыночка ведёшь.
Наслаждаетесь «юппи» да «киви»…
Но в заморском кто силу нашёл?!
У меня же округлые сливы
От чужих соком брызжут подошв.
Привези же, сынок мой, внучонка
В шелковистых бурьянов мотив,
Сердце слышу пока в коробчонке, –
Не уйти бы, вину ощутив…