Терпкий горобиновий присмак... Елена Каминская

http://www.stihi.ru/2017/11/03/6741


Оригінал:


Терпкий горобиновий присмак…
Чомусь у душі саме так.
Портьєри шовкові, барвисті
Закрили осінній спектакль.

На вихід припрошує вітер,
Та сходи вологі, брудні.
Роздерту афішу десь видер,
І кинув під ноги мені.

На ній - все життя, кожні ролі,
Ще й ті, що забуті давно…
Ступаю донизу поволі,
Афішне брудню полотно…

Дощів листопаду не шкода.
Я ж  сльози жалію свої…
З минулого чиста і горда,
Суха увійду в новий світ!

У нім помилок буде безліч…
І пОгані поряд…чомусь…
Та в білому світиться велич,
Яку не штовхнуть у пітьму.

Дитяча душа з горобини
Намисто накине й піде
Туди, де найважчі провини
Зникають, мов марево, десь…
(03.11.17)


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Как терпок он, привкус рябины…
В душе тоже именно так…
Обвисшие чудо-гардины
Закрыли осенний спектакль…

И к выходу ветер подвинул,
Где лестницы влажно-грязны.
Афиши обрывки он вынул
Откуда-то…мне суждены.

Вся жизнь, проходные все роли
На ней, что забыты давно…
Спускаюсь я вниз поневоле
И пачкаю то полотно…

Дождей листопадных аккорды
Не жаль: слезы вытрет факир…
Из прошлого чистой и гордой,
Без слёз я войду в новый мир!

В нём множество будет ошибок,
При этом таких…просто стыд…
Но в белом величии нимба
Пройду я…иль сделаю вид.

А детскость души из рябины
Монисто накинет, уйдёт
Туда, где и тяжче провинность
Исчезнет - и станет не в счет…


Аватар Автора оригинала