я не зможу тобі повернути цей клятий борг.
ані ранки вокзальні мусонні, ні теплий шарф,
ні сніданки, ні сни.
ти стоїш - непідкупний Бог.
бо єдине, чим я б відплатила, - моя душа
у твоїй квартирці на двох,
моє тіло в ліжку між шаф.
так, що тільки один кивок -
віддаю тобі шану з шан,
_
та не так, як сотні дружин - ти не так би мене кохав. я була б твій вічний боржник - серед шовку і опахал, серед мук твоїх, серед лих, що на себе я прийняла б. лиш би біль твій ущух, затих, перейшов до мого чола.
_
тільки це - не тому, що роїшся в моїй голові,
не тому, що про зраду ніколи мене не спитав;
просто згадую, як ти додому розхристану вів -
і я знала, що вів мене подумки під вівтар.
боргую - спогад опiвночi
© Copyright: Долька Полыневая, 2017
Свидетельство о публикации №117110309153
Свидетельство о публикации №117110309153
Рецензии