Пiврiччя

 Пам'яті  дружини
               
Гримаса  болю  на  обличчі
З  життєвих  страдницьких  боїв.
Ось  так  уже  пройшло   півріччя,
Яке  в  самотності  прожив.

Сини,  невістки  та  онуки
В  опіку  повністю  взяли,
Спільно  ділили  біль  розлуки,
Родинний  затишок  звели.

У  горі  він  нас  зігріває,
А  вдячна  пам'ять  всіх   живить,
Надію  й  сили  посилає
Старому  скоротати  вік.

Пом’янули  рідні  й  близькі:
Цвинтар,  церква,  панахида,
Поминальні  квіти  й  свічки,
Твоя  світлина  благовидна.

Любима  дівчина,  дружина
В  мамі  й  бабусі  розцвіла,
Оберегом  дружної  родини,
Домашнім  вогнищем  була.

Смутком  пройшли  випробування –
Він  згуртував  і  поєднав,
Спадкові  виникли  питання,
Хто  їх  не  мав,  той  і  турбот  не  знав.

Хоч  скромний  та  помітний  спадок
Внесла  родині  в  оберіг,
Щоб  працьовитий  твій  нащадок
Його  примножив  і  зберіг.

Тож  спи  спокійно  -  у  нащадків
Є  вдячність,  розум,  совість,  честь,
Зі  спадком  буде  все  в  порядку:
Як  повеліла  твоя  смерть.

Гримаси  болю  на  обличчі,
З  розлукою  не  мирить  час,
Став  при  дорозі,  на  узбіччі,
Як  в  інший  світ  пішла  від  нас.

Цей  біль,  можливо,  трохи  згладять
Події,  рідні  і  близькі.
До  кінця  віку  світла  пам'ять
В  душі  запалює  свічки.

Земля  пухом.  Царство  небесне.
А  душі  -  з  Богом  -  в  далечінь.
Світлий  образ  твій  не  щезне,
До  віку  буде  жити  в  нас.  Амінь.
            2.11. 2017р., Київ