Можна жити простіше: без сліз та надриву.
І чужих не боятися слів в телефоні.
Без самотніх ночей і тривоги – до крику
Та навіки у серці твій втомлений воїн.
Видно доля така, що почувши: «Так треба»
Приховати сльозу, сподіватись на краще
І сухими губами прохати у неба
Зберегти від біди камуфльоване щастя.
03.11.2017 р. Суми, маршрутка )
Солдатка
© Copyright: Елена Макарчук, 2017
Свидетельство о публикации №117110311405
Свидетельство о публикации №117110311405
Рецензии