Iван Вазов. Потiчок

Іван Вазов
ПЕРЕДВЕСІННІ СОНЕТИ
II. ПОТІЧОК


Ручай весінній булькає, клекоче
левадами, де був недавно сніг;
ручай тече грайливо і бормоче,
мов пташеня співа пісень дзвінких.

Співає він, святкує перемогу,
бо льодяні закови розломив,
бо бачить сонце і радіє богу –
про це бринить його щасливий спів.

О боже, дай зрадіти свіжій силі
рабу і в’язню, Лазарю – в могилі,
тому, кого в житті спіткало зло,

нужденнику, що горе зна й неволю,
і серцю що стискається від болю
й душі, що прагне стати на крило!

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Иван Вазов
ПРЕДВЕСЕННИ СОНЕТИ
II. ПОТОЧЕТО


Поточето, размръзнало, клокочи
из глухата ливада и светлей;
поточето играе и бърбочи,
кат малко птиче будна песен пей.

То пее, веселй се и празнува,
че ледните окови разломи,
че види слънцето и бога чува,
че волно диша, волно си шуми.

О боже, дай таз радост и таз песен
на роб, на узник – Лазару в гроб тесен,
на всяка жива твар в неволя зла;

на тъмний ум, задръстен с заблужденье,
на окованото сърце, що стене,
и на душата, жаждуща крила!