Відкрий мені, слово, ворота до раю –
Нехай хоч пташиною в нім політаю.
Здолавши печалі і зради, і втому,
Прибилась душа обгоріла додому.
На райському дереві птахи співають
І рідних, коханих своїх виглядають.
Душею людською влетіть не судилось –
Хоч пісня з любові і муки зродилась.
Нехай не була вона надто гучною –
Горнулась у горі до серця сестрою.
Мелодія світла її, білокрила
Віконечко правди для когось відкрила,
Когось напоїла, когось обігріла –
Як кажуть, одначе, чужий хліб не їла.
Була її слава крихка, не кремезна,
Хоча і не дута, проста, непомпезна.
Діла наші праведні – в рай перепустка.
У когось їх ; гори, у когось ; негусто,
Та пісня у серце пусте не просилась,
Для когось згубилась, комусь пригодилась.
Когось приголубить, а інших розбудить.
Чи варто їй жити ; то час хай розсудить.
Вiдкрий менi, слово, ворота до раю
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117110202552
Свидетельство о публикации №117110202552
Рецензии
Щиро дякую. Дуже радію,що вас зацікавили мої твори. Найкращих вам многих літ. З шаною і повагою Валентина.
Валентина Кондратенко 2 02.11.2017 13:31 Заявить о нарушении
Валентина Кондратенко 2 02.11.2017 13:31 Заявить о нарушении