Третя ночі. Кімната-пустеля… ,
Сон короткий урвався, де ти…
А безсоння крадеться по стелі,
Аби в душу мені заповзти.
Чом приходив? Аби відвернутись?
Відсахнутись у вдаванім сні?
Чом у снах моїх до мене лютий?
Чом байдужість на твоїм чолі?
А безсоння в мені маячнею,
Розхитало надійні стовпи…
Я руйнуюсь, як Древні Помпеї,
Розв’язалась, як чорні снопи.
Мій Везувій давно охолонув
І забута Дорога гробниць*,
Чом же сльози о третій – солоні?
Чом же снів я боюсь – шибениць?
24.09.17
Дорога гробниць – місцина (цвинтар! :)), змальована Брюлловим у картині «Останній день Помпеї», а як відомо, у кожного з на свої захолонувші Везувії, зруйновані Помпеї і свої кладовища :) із спогадів і мрій)))))
Р.S. Пардоньте за складний асоціативний ряд! :) О третій ночі нічого розумного не приходить в дурну голівоньку))))
***
© Copyright: Галина Недашковская, 2017
Свидетельство о публикации №117110211264
Свидетельство о публикации №117110211264
Рецензии