- Я сегодня ужасно устал…
- Я також… дещо стомилась…
- Я так долго тебя искал…
- А я знала, тому причаїлась…
- Слышишь, ветер гудит в проводах…,
Тени в лужах бредут угрюмо…
- То лиш тінь загубив сірий птах…
- Не давай себе випити суму.
- А ты знаешь, мне так хорошо!
Нанизав километры и дни
На себя…я себя не нашел…
Я ведь раньше был должен прийти…((
- Не зважай! Ми ще всі на шляху,
Ми шукаєм себе… і в собі…,
Втім, не має у тому гріху.
Гірше втратить себе у юрбі.
- Чай остыл… Мне, наверно, пора…
- Чтож молчишь и отводишь очи?
- Знаєш, пані доля – примхлива і зла),
- Не спитала мене – що я хочу?
…тихий вечір уже догорів
і під тихі кавові розмови,
сірий птах наді мною летів
і забрав недоказане слово…
21.10.2017
***
© Copyright: Галина Недашковская, 2017
Свидетельство о публикации №117110211075
Свидетельство о публикации №117110211075
Рецензии