Попав у час вродливих i холодних
І врода не мені, і час не мій.
Вродливі лиця, а думки – бесплотні.
І зимний блиск скляний з-під довгих вій.
І нікому сказати тепле слово.
Ніхто не відчуває теплих слів.
І слово – гребінь айсбергів любові,
які віршами я не розтопив.
І навіть ти словам моїм не віриш.
Кажу і хочу, щоб навчилась ти
розрізнювати почуття і вірші,
і погляди – і щирі, і пусті...
Свидетельство о публикации №117110100917
Вот мой перевод:
О, время лиц красивых и холодных,
Краса - не мне, и время – не моё,
Хоть стать цариц, а мыслью - все бесплодны,
Во взгляде - снег, на веках - блещет лёд…
Мне некому пропеть живое слово,
Никто не хочет слышать мой мотив,
И слово – гребень айсбергов любовных,
Я строфами, увы, не растопил.
Ты, (как и все), не веришь мне как будто,
Но я хочу , чтобы научилась ты,
Распознавать поэзию и чувство,
По взглядам тех, чьи мысли - не пусты.
Д.
Дмитрий Викторович Середа 10.11.2017 21:34 Заявить о нарушении