живем
Хоть почуттям не мае меж…
Кутю давно вже прожували,
I Стрiтенню радiти стали.
На весну Сонце повернуло,
I серце втихло, мо” вклякнуло?
Уже й насiння замочили
Болгарських перцiв. Тут вони
Ростуть в шкатулках до весни.
А потiм, iх, так як годиться,
Всiх переселимо в теплицю,
На нашу дачу край Ухти,
А як ся маеш, брате, Ти?
Свидетельство о публикации №117110105576