Iван Вазов. Гiрськi кучугури

Іван Вазов
ПЕРЕДВЕСІННІ СОНЕТИ
IV. ГІРСЬКІ КУЧУГУРИ


О горяні намети, – ковдри білі, –
морозу й завірюх льодовий дар,
чи ж ви і досі чуєтесь на силі? –
Південний вітер йде – заморський цар.

Як він дмухне – ви збіжите потоком,
налякані, збентежені украй;
слідом за вами по узгір’ях стоком
первісних квітів вибухне розмай.

Стрясуть вершини гір снігів лахміття,
по рівчаках збіжить воно... і вчас
все навкруги потоне в оксамиті.

Дух молодості, де ти? Йди до нас:
розвієш хутко кучугурів смугу
й навіяну хурделицями тугу.

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Иван Вазов
ПРЕДВЕСЕННИ СОНЕТИ
IV. ПЛАНИНСКИ ПРЕСПИ


О преспи планински, завивки бели,
от мразове, фъртуни леден дар,
о снегове, о пластове дебели,
долнякът иде – презморският цар.

Ще духне той, ще рукнете в порои
размътени, с уплашен рев и бяг;
след вас ще бликнат по хълми, усои
кокиче, минзухар и кукуряк.

Ще се отърсят урви, чуки диви
от зимни дрипи, плесен... и завчас
ще ги покрият пaши миризливи.

Къде си, дух на младост, и от нас
да свейш тъги, унинье – преспи гробни,
навеяни от много бури злобни?