ЖоУты лiст с перев. на русск и укр

Жоўты ліст ціха-ціха пад ногі,
ападае пад подыхам ветру.
Яркай фарбаю крые дарогі
і натхненне даруе паэту.

Адчувае душою і сэрцам
ён прыроды нямое стагнанне,
павуцінаю тонкаю ўецца
успамін пра былое каханне.

Пра спатканні да самага ранку,
калі сонца ўстае ўжо над лесам
і пра словы для мілай, каханай,
што казаў чырванеючы сэрцам.

Адыйшло, адбалела з гадамі,
толькі сэрца мінулае душыць.
Што было застаецца ўсё з намі
з цягам часу яго не парушыць.

   *   *   *   31.10.2017 г.

Перевод с белорусского стихотворения
Анатолия Уминского "Жоўты ліст"


Жёлтый лист тихо-тихо под ноги
закружил дуновением ветра.
Ярким цветом покрылись дороги,
вдохновляя на лиру поэта.

Ощущает душою и сердцем
он немые стенанья природы.
Распахнулась заветная дверца,
унося его в юные годы.

...Вот свиданье до утра прохлады, -
вышло солнышко, ввысь поднимаясь.
И стихи... Им девчонка так рада...
Он читал их, немного смущаясь...

Отошло, отболело с годами.
Ностальгия поэта лишь гложет.
Всё, что было, - останется с нами, 
и забыть это сердце не сможет.

Дефонтер.
Знаменка, 31 Октября 2017
*.   *.   *.   *.   *

Жовтий лист тихо-тихо під ноги,
опадає під подихом вітру.
І фарбує яскраво дороги,
і дарує поету палітру…

Відчуває душею і серцем
він природи беззвучне стогнання…
Павутинням у пам`яті в`ється
про колишню любов – те кохання…

І про зустріч до самого ранку,
коли сонце встає вже над лісом.
Про слова що промовив світанком,
що лунали від серця в узліссі.

Відійшло, відболіло з роками,
тільки серце минуле це тисне.
Що було, залишається з нами,
з плином часу у серці зависло…
31.10.2017
автор перекладу з білоруської на українську мову –
Тетяна Іванова Юртина.