Васыль Симоненко Люсе

Васыль Симоненко «Люсе»
(перевод Владимира Туленко)

Пускай слова скучны все и бездарны,
Но как, скажи, не написать мне их?
У тихой типографии ударно
Я снег трамбую, повторяя стих.

Я буду вновь заглядывать в окошко,
И врать, что не страшны мне холода,
Твои шаги распознавать немножко,
А тишина морозна, как всегда.

И целоваться в переулке страстно …
Наверное, что всё бы я отдал,
Чтоб повторить вот этот миг прекрасный,
Который здесь в стихе я описал.

Пусть споры наши тщетны и коварны,
Хочу, как раньше, от любви сдуреть. 
Пускай слова скучны все и бездарны,
Но своей кровушкой пришлось мне их согреть!

*****
Василь Симоненко «Люсі»

Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та як мені не написати їх?
Я в них прийду до тихої друкарні
І буду знову втоптувати сніг.

І буду знов у вікна заглядати,
Брехати, що не холодно мені,
Твої нечутні кроки впізнавати
В морозній монотонній тишині.

І цілуватися в провулку до безтями…
Чого б тепер я тільки не віддав,
Щоб тільки знову все було так само,
Як я у вірші цьому пригадав.

Щоб знов були ті суперечки марні,
Щоб від кохання знову я дурів…
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та я їх кров’ю власною зігрів.
6.II.1957