СЛОВАМИ КОБЗАРЯ.
«…Менi тринадцятий минало…»
Як пасли ми вiвцi за нашим селом,
Менi лиш тринадцять минало,
Тепер мене бачиш iз сивим чолом,
А скiльки ми горя зазнали?
Я бачив краiну ще «за москаля»,
В пiснях оспiвав Украiну,
Тож плаче оновлена рiдна земля,
Жебрацька краiна – руiна.
Живi, наче мертвi, на рiдних полях,
I ще ненародженi дiти.
Чорнобильськi вдови протоптують шлях,
Сiють на цвинтарях квiти.
Тож бачиш, Оксано, все вийшло не так.
Пора вже сказати – Доволi!
Який з нього буде вкраiнський вожак,
Як мову вiн вчив на престолi?!
Чужа йому мова, чужий i народ,
Чужi i пiснi солов’iнi,
I горе народне «его не берёт»,
«Волком на псарне» живе в Украiнi.
жовтень 1997 року.
Словами кобзаря
© Copyright: Пётр Пашковский, 2017
Свидетельство о публикации №117103008096
Свидетельство о публикации №117103008096
Рецензии