Васыль Симоненко Восхвалять у нас привычным стало

Васыль Симоненко «Восхвалять у нас привычным стало … »
(перевод Владимира Туленко)

Восхвалять у нас привычным стало,
Раздувая фимиамов дым –
Гениев сердь нас, увы, так мало,
Так давайте поклоняться им!
 
В час, когда титанов я собрал бы,
Шляпу сняв, хочу им передать:
Петь не буду вам я дифирамбы,
Восхваляя, тонкий слух ласкать.

Вы умны и очень откровенны,
Разъясните мне прошу сейчас,
Кто из вас всех вылепил бессмертных
И продлил для нас ваш звёздный час?

Где бы вы сегодня обретались,
И куда б вы только поднялись?
Смертные в бессмертие вас подняли,
Смертные продлили вашу жизнь!

Соколами взвейтесь быстрокрыло,
Чтобы вечно помнили мы вас.
Смертные, как пчёлы вам носили,
Мудрость от простых народных масс.

Вас, как знамя, дорогой наш гений,
Подняли за правду против тьмы.
Преклонить бессмертные колени
Вы пред всеми смертными должны!
 

*****
Василь Симоненко «Вихвалять, і славити, й кричати …»

Вихвалять, і славити, й кричати,
Роздувати фіміамів дим —
Геніїв між нами небагато,
То чому б не поклонятись їм!

Але я зібрав би всіх титанів
І сказав би, знявши капелюх:
Я не буду вам співать пеанів
І хвальбою лоскотати слух.

Ви усі розумні та відверті,
Тож скажіть по щирості мені:
Хто й за що вам дарував безсмертя,
Хто й за що продовжив ваші дні?

Говоріть, кричіть, щоб всі узнали,
Втямили нарешті до пуття:
Смертні вам безсмертя дарували,
Смертні вам продовжили життя!

Щоб надійно крила соколині
Вас у небо вічності несли,
Мудрості своєї по краплині
Смертні вам, як бджоли, віддали.

Вас, як прапор, підніма людина
В боротьбі за правду проти тьми.
Генії! Безсмертні! На коліна
Станьте перед смертними людьми!