Захочеш замотатися...від мене?
Зховатись в кокон з шовку. Мов метелик?
Не затуляй від мене,сонце в хмарі...
Бо хмарами й дощем життя все встелить.
Бо тугою на серці,смуток ляже...
Так хочеться побачить. Голос чути.
Цілунками дорогу в серце каже...
Коханню й щастю...неземному бути.
Мовчання.Мова.Крик душі відвертий.
Ти знаєш?Втрата,б'є ножа гостріше.
Чому ж скажи...характер мій упертий...
Схиляється й схиляється,-частіше?
М'якою думкою.Згортає,-покривалом.
Болюче важить.Зве.До себе вабить.
І кожну мить що разом...тепер мало.
Мотузку навкруг пояска ослабить.
Так хочеться побачить і почути...
Побачити,як глянуть серед ночі.
Щасливими...напевне,також бути...
Його жаданий оклик.Щирі очі.
(Понкратова.О.В.)
Мовчання
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117103004951
Свидетельство о публикации №117103004951
Рецензии
