Волна из звёзд. Иван Коваленко
Зоряні хвилі хлюпають в небі;
Місяць в сузір’ях, як човен, пливе,
Ось він піднявсь на безмежності гребінь,
Хтось мене звідти зове і зове.
Чую той поклик призивний і владний,
Хочу озватись – далеко сягать,
Часто вночі я стою безпорадний,
Знаку від себе не можу подать.
Хто мене кличе з космічного моря?
Може, поети, що в зорях живуть,
З місяця-човна до мене говорять,
Щоб вирушав я у зоряну путь.
Не космонавтом, а просто поетом,
Зоряний промінь – то буде мій шлях.
Всі перепливши і Стікси, і Лети,
В мандри піду по космічних морях.
Здалеку також до зір буду звати
Тих, що родились братами комет, –
Хтось не засне, уночі вийде з хати,
Хтось буде справжній поет!
-------------------------------
«Волна из звёзд» Иван Коваленко
Волна из звёзд струится в тёмном небе,
И месяц, словно чёлн, меж них плывёт,
Поднявшийся на бесконечный гребень,
И кто-то из высот меня зовёт.
Я слышу этот зов, такой манящий,
Хочу ответить, но не дотянусь,
Стою беспомощный, во мрак густой смотрящий,
И знак на этот зов подать боюсь.
О, кто зовёт меня из выси этой?
Возможно, это с месяца-челна
Зовут меж звёзд живущие поэты
И их небесная высокая страна.
Не космонавтом, а простым поэтом,
Пройдя дорогу в звёздных тех лучах
И переплыв все Стиксы и все Леты,
Я буду плыть в космических морях.
Издалека взывать я буду к звёздам,
К тем, кто родились братьями комет,
И кто-то выйдет в ночь, без сна, бесслёзно,
И кто-то будет истинный поэт!
(30.10.2017)
Свидетельство о публикации №117103003670