Не спиться чомусь… Думи, мої думи…
Крутюсь, як білка... у своєму ліжку.
А думи мої, думи, як ті сурми…
Візьму та почитаю краще книжку!
Відволікусь від суму. Геть від мене!
Ось почитаю. Й тут оте кохання…
Яке воно буває незбагненне…
Дівчина плаче… Знову ті страждання?
Хотіла відпочити… Не вдалося,
Бо ж в голові одні і тії ж думи…
А без кохання як би нам жилося?
Хто відповість?.. Воно…як ті парфуми!
Так пахне гарно! Розум у сп’янінні…
Слова медові!.. Чути б їх і чути!
І все навколо ніби у промінні…
Як поцілунки милого забути?
Слова його освідчення?.. - Ой, серце,
Ти знову у галопі! Й думи знову…
- Та де ж ти моє Сонечко, Джерельце?
Приснись мені в годину світанкову!
30.102017
Картина: Laurent Botella живопис
Приснись менi в годину свiтанкову!
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2017
Свидетельство о публикации №117103012178
Свидетельство о публикации №117103012178
Рецензии