На провеснi

НА ПРОВЕСНI.  на п1вноч1.

Глянь ось на небо, та радуйся, жiнко!
Бач, яка свiтиться днина ясна.
Чуеш, ворони закаркали дзвiнко,
Значить, в Ухту скоро прийде весна!

I хвилювання бринить у тих звуках…
Квiтень зайшов, то уже – не бiда.
Горобчики браво моржують на люках,
Там, де зiбралася тала вода.

Голуб голубку навколо обходить
З крилом, розпущеним аж до землi,
Щось iй воркуе, а може,iй годить,
Гнiзда  вимощуе десь у теплi?

Тут ще не скоро запахне весною.
Будуть морози, завii тих днiв,
Березень квiтню не здасться без бою,
Сонечко квiтня - розсудить братiв.

Стають снiги тут всього за недiлю.
Водами талими сплинуть в Ухту,
Фауна вся засв’яткуе весiлля,
Що пережили цю зиму круту.

I горобцi защебечуть веснянку,
Також синицi подякують тим,
Хто сипав iм просо кожного ранку,
Салом iх всiх частував дорогим.

Гомiн i спiв заполонять повiтря,
Вернуться гуси iз теплих краiв,
Сльози своi я тихесенько витру,
Тут не почую своiх солов’iв.