СУМНI РЕАЛII
Cумнi й безутiшнi реалii цi,
Моя украiнськая «слава»:
Поiхали в Комi уже й Чернiвцi ,
Луганськ I Донецьк, i Полтава.
Чому я, вкраiнцi, про це вам пишу?
Бо сам я у Комi подався,
I тут на життя у них вiда прошу,
А хто ж в Украiнi зостався?
Охоче приймае земля бiгунiв,
Роботу дае i зарплату,
Роз’яруе серце образа i гнiв
За землю покинуту й хату.
На Пасху, скажiмо, а чи на Рiздво,
Веселя не мае, лиш смута,
Оглянешся в Храмi , дивуешся, во:
О, Боже, а скiльки ж нас тута?!
А хто ж на могилу зайде до батькiв,
До рiдного брата, бабусi,..
сумнi реалii
© Copyright: Пётр Пашковский, 2017
Свидетельство о публикации №117102906332
Свидетельство о публикации №117102906332
Рецензии