Л. Р

Л.Р.

Ти памятаеш трете «марта»,
Калиничiв веселий смiх,
Заставу ту, де «чорна карта»
Лизнула краем твоiх нiг.

Заглох «Москвич», ну й грець з бензином!
Тебе ж то було не здогнать,
Од мене гналась ти з «грузином»,
А чи з Коморнiком, як знать?

I над тобою орiолу
Не бачив я у темнотi.
Пройшли ДОСААФ,i Рату, й школу,
Аж бiлля церкви стали тi,
Котрi вiдкрили моi очi,
I на прощаннi тоi ночi,
Напровеснi таки, гей – гей,
Заговорив мiй Соловей!

Стоiть село над рiчкою,
Над Пiвденним Бугом,
В’еться стежка стрiчкою
Тай до лiсосмуги.

А у тому молодому,
Зеленому лiсi
Соловей пiснi спiвае
Своiй солов’iсi.

Вiн щебече, вiн щебече,
То спiвае стиха,
Я лише тебе кохаю,
Моя солов’iхо!

Повiрила солов’iха
В солов’iну пiсню,
На хвилину стало тихо
В весняному лiсi.

Сидить вона у гнiздечку
Тай думку гадае,
Чи не скаче милий «в гречку»,
Чи iншу не мае?

Ой, не скаче милий «в гречку»,
I iншу не мае,
Сидить собi на калинi
Тай пiсню спiвае.

Вiн щебече, вiн щебече,
То спiвае зтиха,
Я лише тебе кохаю,
Моя солов’iхо.

с. Порик, Вiнницькоi
 обл.