Фіалкові очі розбили мені підвіконня
Примружившись враз, сховались в обличчя прозорість
Чимдуж роздивись себе у чужому безсонні
Пасує тобі ухвалена часом дорослість
Годинник іде своїми невпинними кроками
Назад не повернеш, вперед треба бігти без страху
Жіноча шляхетність увагу притягує тонами
Їй більше не треба дивитись на зорі під дахом
Розлучені морем не стануть летіти на хмарах
Щоб знову зустрітись на суші, покритій слідами
Копати ще глибше, побувши під сильними чарами
Тепер же закрита на ключ нерозгадана брама
Нарешті під колір одягнуті думка і слово
В повільному ритмі вальсують дороги з ногами
Не можна так слухати, щоб не зробити по своєму
Ти спробуй людей розуміти хоча би місцями
Спробуй
© Copyright: Виктория Горлова Ли, 2017
Свидетельство о публикации №117102904917
Свидетельство о публикации №117102904917
Рецензии