Васыль Симоненко Наших нет заслуг, поверь, козаче!

Васыль Симоненко «Наших нет заслуг, поверь, козаче!»
(перевод Владимира Туденко)

Наших нет заслуг, поверь, козаче!
И вины в том нашей вовсе нет,
Что свою бунтарскую удачу
Предки дали в дар нам с давних лет.

Нам сей факт не добавляет славы,
Что, отдав опять немало сил,
Землю, что была везде кудрявой,
Горами наполнили могил.

И, когда в минувшем славу копим,
То проспим свой самый важный час.
В лени сострадание утопим,
Слава отвернётся вновь от нас.
 
Ностальгии насморк, право, лишний.
Что мы сможем нового свершить?
Только тот историю напишет,
Кто сегодня борется за жизнь!

*****
Василь Симоненко «Нашої заслуги в тім не бачу…»

Нашої заслуги в тім не бачу,
Нашої не знаю в тім вини,
Що козацьку бунтівливу вдачу
Нам лишили предки з давнини.

Нам і те не добавляє слави,
Що вони од чужоземних сил
Заступили землю кучеряву
Горами високими могил.

Бо коли, закохані в минуле,
Прокунаєм свій великий час,
Наша лінь нікого не розчулить,
Слава ж та відмовиться від нас.

Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове?
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.

Симоненко В. А. У твоєму імені живу. — К.: Веселка, 1994.