Лампадка монаха

                Лампадка  монаха.

В  келії  монаха  лампадка  горить,
За  вікнами  келії  світ  наш  бурлить ,
А  в  світі  тім  створена  Божа  краса,
Сонечко , квіти ,  ранкова  роса.

Зорі  і  місяць,  обрій  янтаря,
Долини  і  гори ,  океани  й  моря,
Степи  і  діброви  та  пишні  сади,
Там  плещуться  хвилі  ,  дозрівають  плоди.

І  створені  люди  на  Божу  подобу,
І  дав  Бог  людині  всіляку  худобу...
Чого  іще  треба ?.. живіть  собі  нині,
В  здоровї  та  щасті ,  любові  і  мирі.

Та  в  світі  прекраснім  є  наші  провини,
Наш  світ  розколовся -  на  дві  половини...
В  іншій  половині – жахіття  одні...
Де  топляться  люди  у  блуда  вині.

Де  війни  кроваві , хвороби , розпуста,
Наркотичні  уколи  і  в  душах  все  пусто.
Спустошує  серце  до  самого  дна,
Князь  нижнього  царства ,  гріха  і  блуда.

За  такий  світ  прекрасний - проходять  дві  битви,
В  малесеньких  келіях  читають   молитви.
Вони  з  нами  поряд, та  далеко  від  нас,
Співають  молитви  ,  які  йдуть  до  небес.

Молитва  монаха  -  чистий  кришталь,
Як  лава  вулкана ,  як  олово ,  сталь.
Молитва  монаха  мільярдів  із  сто,
Йде  з  чистого  серця  на  Божий  престол.

За  забруднені  душі  й  нечисті  серця,
Аж  до  самого  краю  ,  до  світу  кінця.
За  наші  гріхи ,  що  й  не  можна  сказати,
Будуть  службу  служити ,  молитви  співати.

І  поки  живемо  в  гріховній  гонитві,
Припадає  монах  на  колінах  в  молитві...
Доки  сонечко  світить ,  зеленіють  діброви,
Лампадка  монаха  не  згасне  ніколи.

Автор: Н.П.Рубан.