Чи дiйсно нам судилося так мало?

Чи дійсно нам судилося так мало? –
Одне життя прожити на Землі.
Одна любов – це все, що надихало
Та й та пішла кругами по воді.

Нема душі ні спокою, ні щастя,
У розпачі блукаючи щодня
Вона болить самотня та пропаща
І гірко плаче, ніби немовля.

Звичайно їй одній доволі сумно…
Куди вже йти та що тепер робить?..
І тільки днів змарнованих відлуння
Нагадує - нічого не змінить.

Та й змінювати що, коли судилось
Одне життя прожити на Землі.
І та любов… не вмерла, зупинилась,
Замерзла наче іній на вікні.

27.07.2015.


Рецензии
Гарний вірш, хоч і такий сумний😢😢😢

Квиточка Иванова   27.11.2017 10:32     Заявить о нарушении
Шановна Квіточка.
Судячи з усього Ви, або не перевіряєте свою пошту, або мій лист пішов у спам))

Сергей Дроботенко   06.12.2017 22:12   Заявить о нарушении