Ця зірка переслідує мене.
Вона за мною стежить. Йде за мною.
Холодна взимку. Радісна весною.
Я – сплю. Вона – ніколи не засне.
Чукотку памятаю. І її
уже тоді над сопками побачив.
Не знаю, що для мене зірка значить.
Важливі тільки відчуття мої.
Я памятаю Самарканд. І там
вона палала східною красою –
яскравою, небесно-неземною.
Я був щасливо з нею сам-на-сам.
У вікнах всього світу є вона.
Я не втечу ніколи вже від неї.
Я зірку вже давно назвав своєю -
вона зі мною ночі п'є до дна...
Ця зірка переслідує мене.
Вона за мною стежить. Йде за мною.
Холодна взимку. Радісна весною.
Засну... Вона – ніколи не засне...
Ця зiрка переслiдуe мене
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117102709611
Свидетельство о публикации №117102709611
Рецензии
Доброе, Коля!) Так тепло и душевно читаются твои строки...С уважением, Слава.
Слава Воронов 28.10.2017 20:06 • Заявить о нарушении
Слава Воронов 28.10.2017 20:06 • Заявить о нарушении