Николай Гоголь Новоселье Новодомие
Николай Васильевич Яновский/ Гоголь (1809-1852 г.)
Перевод с русского языка на болгарский язык: Красимир Георгиев
НОВОДОМИЕ
„Невесел си!” „Аз весел бях –
тъй отговарям на приятел, –
но радостта си не прибрах,
тъгата взех на веселбата.
Аз весел бях – и светъл взор
печал не знаеше; нерадо
не бе сърцето; тъмен бор
и синьото небе с досада
не ми тежаха – бях честит...
Когато бурята бушува
и гръм гърми, и дъжд свисти
с небесните сълзи – тъгувах,
трептеше в таз природна бездна
и моята сълза над вас...
Но блесне ли, щом бурята изчезне,
отново радостен бях аз...
Днес есен младостта обхвана.
Сред мрачната виделина
тъжа в самотна тишина
и няма радост в радостта ми.”
Въпрос другарски благочест:
„Защо заплака? Ден омаен
е празничен и ясен днес,
природата сега добра е.”
„Сезон добър е – казвам, – но
тежи ми времето проклето!
Лъчи ли, мрак ли – все едно,
щом лошо време е в сърцето!”
Ударения
НОВОДОМИЕ
„Неве́сел си!” „Аз ве́сел бя́х –
тъй отгова́рям на прия́тел, –
но радостта́ си не прибра́х,
тъга́та взе́х на веселба́та.
Аз ве́сел бя́х – и све́тъл взо́р
печа́л не зна́еше; нера́до
не бе́ сърце́то; тъ́мен бо́р
и си́ньото небе́ с доса́да
не ми тежа́ха – бя́х чести́т...
Кога́то бу́рята бушу́ва
и гръ́м гърми́, и дъ́жд свисти́
с небе́сните сълзи́ – тъгу́вах,
трепте́ше в та́з приро́дна бе́здна
и мо́ята сълза́ над ва́с...
Но бле́сне ли, штом бу́рята изче́зне,
отно́во ра́достен бях а́з...
Днес е́сен младостта́ обхва́на.
Сред мра́чната виделина́
тъжа́ в само́тна тишина́
и ня́ма ра́дост в радостта́ ми.”
Въпро́с друга́рски благоче́ст:
„Зашто́ запла́ка? Де́н ома́ен
е пра́зничен и я́сен дне́с,
приро́дата сега́ добра́ е.”
„Сезо́н добъ́р е – ка́звам, – но́
тежи́ ми вре́мето прокле́то!
Лъчи́ ли, мра́к ли – все́ едно́,
штом ло́шо вре́ме е в сърце́то!”
Превод от руски език на български език: Красимир Георгиев
Николай Гоголь
НОВОСЕЛЬЕ
„Невесел ты!” – „Я весел был, –
Так говорю друзьям веселья, –
Но радость жизни разлюбил
И грусть зазвал на новоселье.
Я весел был – и светлый взгляд
Был не печален; с тяжкой мукой
Не зналось сердце; темный сад
И голубое небо скукой
Не утомляли – я был рад...
Когда же вьюга бушевала
И гром гремел, и дождь звенел,
И небо плакало – грустнел
Тогда и я: слеза дрожала,
Как непогода плакал я...
Но небо яснело, гроза бежала –
И снова рад и весел я...
Теперь, как осень, вянет младость.
Угрюм, не веселится мне,
И я тоскую в тишине,
И дик, и радость мне не в радость”.
Смеясь, мне говорят друзья:
„Зачем расплакался? – Погода
И разгулялась, и ясна,
И не темна, как ты, природа”.
А я в ответ: „Мне всё равно,
Как день, все измененья года!
Светло ль, темно ли – всё одно,
Когда в сем сердце непогода!”
1826 г.
---------------
Руският писател, драматург, поет, литературен критик и публицист Николай Гогол (Николай Васильевич Яновский/ Гоголь) е роден на 20 март/1 април 1809 г. в с. Сорочинци, Полтавска губерния, днес с. Големи Сорочинци в Украйна. Завършва гимназията за висши науки в гр. Нежин, Черниговска област. От 1828 г. живее в Санкт Петербург. Работи като помощник лектор по световна история в Петербургския институт и преподавател в Патриотичния институт. Сътрудничи на издания като „Северные цветы”, „Отечественные записки” и „Литературная газета”. От 1836 г. десетина години с малки прекъсвания живее в Германия, Швейцария, Франция, Австрия, Чехия и Италия, където продължава да твори. Почетен член е на Московския университет (1844 г.). Автор е на романтичната идилия „Ганц Кюхельгартен” (1829 г.), повестите „Вечера на хуторе близ Диканьки” (в две части, 1831 и 1832 г.), „Повесть о том, как поссорился Иван Иванович с Иваном Никифоровичем” (1834 г.), „Старосветские помещики” (1835 г.), „Вий” (1835 г.), „Нос” (1835 г.), „Тарас Бульба” (1842 г.), сборниците „Арабески” (в две части, 1835 г.) и „Миргород” (1835 г.), пиесите „Женитьба” (1833 г.), „Записки сумасшедшего” (1834 г.), „Ревизор” (1836 г.), „Шинель” (1842 г.) и др. Класик на руската литература, творбата му „Похождения Чичикова или Мёртвые души” (1842 г.) е първият модерен руски роман. Умира на 21 февруари/4 март 1852 г. в Москва.
---------------
Николай Гоголь
НОВОСІЛЛЯ (перевод с русского языка на украинский язык: Петр Голубков)
„Сумний ти – жах!” – „І я радів, –
Кажу я друзям на дозвіллі, –
Але я радість розлюбив,
Покликав сум на новосілля.
Я був веселий – погляд цвів,
Не був сумний; і муки тої
Не знало серце; сад ряснів,
Блакитне небо ще нудьгою
Не втомлювало – я радів...
Як хуртовина лютувала,
Чи грім гримів, і дощ дзвенів,
І небо плакало – сумнІв
Тоді і я: сльоза стікала,
І, як негода, плакав я...
Але ж, гроза як відлітала –
Веселий знову був і я...
Тепер, як осінь, в'яне младість.
Сумно, не радісно мені,
Сумую в тиші я всі дні,
І дикий, радість вже не в радість”.
Від друзів усмішка одна:
„Навіщо плакати? – Погода
Вже розгулялася, ясна,
Не темна вже, як ти, природа”.
А я: „Все байдуже воно,
Як день, всі зміни року згодом!
Світло, чи темно – все одно,
Коли у серці вже негода!”
Свидетельство о публикации №117102700005
НОВОСІЛЛЯ (вільний переклад П.Голубкова)
"Сумний ти - жах!" - "І я радів, -
Кажу я друзям на дозвіллі, -
Але я радість розлюбив,
Покликав сум на новосілля.
Я був веселий – погляд цвів,
Не був сумний; і муки тої
Не знало серце; сад ряснів,
Блакитне небо ще нудьгою
Не втомлювало - я радів...
Як хуртовина лютувала,
Чи грім гримів, і дощ дзвенів,
І небо плакало - сумнІв
Тоді і я: сльоза стікала,
І, як негода, плакав я...
Але ж, гроза як відлітала -
Веселий знову був і я...
Тепер, як осінь, в'яне младість.
Сумно, не радісно мені,
Сумую в тиші я всі дні,
І дикий, радість вже не в радість".
Від друзів усмішка одна:
"Навіщо плакати? - Погода
Вже розгулялася, ясна,
Не темна вже, як ти, природа ".
А я: "Все байдуже воно,
Як день, всі зміни року згодом!
Світло, чи темно - все одно,
Коли у серці вже негода!"
Удачи!
Петр Голубков 27.10.2017 19:55 Заявить о нарушении