Ти ходиш по жовтню і листя збираєш, неначе
ти хочеш вернути деревам вчорашнє минуле.
Даремно. Дерева за листям ніколи не плачуть.
Дерева втомились від літа і просто поснули.
А ти набираєш у руки червоне і жовте.
Дивуєшся щиро, що листя ще часом зелене.
В долонях твоїх цей листочок, здається, оговтавсь
і тихо тремтів, ніби щастя зустрів нездійснене.
Немовби він знову на гілці од вітру тріпоче.
Чекає на дощ і на сонце, не знає зневіри.
А я не на листя дивлюсь – я дивлюсь в твої очі...
У очі, які – серед жовтня – весняні і щирі...
Ти ходиш по жовтню i листя збираeш, неначе...
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117102700203
Свидетельство о публикации №117102700203
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.