Мудрiсть старого Генрiха

..."Кожна куля перед вистрілом, просить ЇЇ благословення, аби влучити і принести Їй під ноги шматки тканин, які мить тому були частиною цілого світу, життя, міцного чоловічого тіла, яке вже розпадалося зсередини і перетравлювалося ненажерливим раком, який являє собою ЇЇ вірного слугу. Кожне лезо ножа, смиренно сидить у засідці і готове пробитися у шкіру будь-якого кольору, скрізь хрускіт кісток через тихе цибеніння теплої крові, яка віддається у ЇЇ холодні та кістляві руки, і вилетіти з артерій як душа із тіла, що лине до раю, аби замерзнути навіки по ЇЇ безмовній команді. Ти з`явився на цей світ, лиш з ЇЇ подачі, Мартіне і покинеш його через ту ж причину. Люди забули про НЕЇ, захопилися вічними, ненадійними ідеями, що зводячи з розуму нав`язують віру у вічне життя, на протязі якого треба як найбільше взяти, забрати, вкрасти лиш одному собі і для свого спадку. Люди ігнорують ЇЇ царювання над усім живим, бо кожна й кожен, царем вважають лиш себе. Саме тому, юнге Мартіне, ВОНА нагадала про себе, про свою над нами владу, про свою милість та опіку над нами. Саме тому і йде війна. ВОНА нагадує про себе кожен день, годину, хвилину та секунду криками контужених та з дірками у животах, залпами гармат й стрекотінням маузерів, бо світ це заслужив, це очистить його, але ціною невинних життів через винних. Поважай же, хлопче нашу спільну матір та батька. Поважай же Смерть і не забувай за Бога,майн юнге фройнд Мартіне".