Любов моя, зараза рокова

Гірчить духмяне злато - чорна кава.
Густий напій гурманів - не для всіх.
Ти - вліво повернеш, а я - направо,
Як тільки переступимо поріг...

Ти любиш листопад, яскраву осінь.
Мені жадана сонячна весна.
Твоя душа текіли з лаймом просить,
Моя душа - червоного вина..   

Париж тобі подай, мені - Варшаву,
Ти потяг обираєш, я - літак.
Ненавидиш духмяну чорну каву,
Гірчить тобі це золото на смак.

А я твій чай зелений зневажаю.
Не має він ніякого смаку.
Я завтра до Варшави відлітаю!
Ти їдь у свій Париж, та хоч в Баку!

... А, хочеш, ми поїдемо до Праги?
А, може, у Берлін, чи в Амстердам?
Люблю тебе і всі твої "зигзаги",
І я тебе нікому не віддам!

Пробач! Я так сумую за тобою!
Дзвоню тобі, щоб чути кожен час...
Та й ти на мене дивишся з любов*ю...
Вона, таки, вузлом зв*язала нас.
 
Для тебе заплітаю у віночок
Душі своєї лагідні слова...
Тебе цілую, подумки, щоночі,
Любов моя, зараза рокова...